Головна

 

Сарненська міська рада

Клесівська селищна рада

Степанська селищна рада

Великовербченська с/р

Вирівська с/р

Зносицька с/р

Кам'яне-Случанська с/р

Карасинська с/р

Карпилівська с/р

Костянтинівська с/р

Коростська с/р

Кричильська с/р

Кузьміська с/р

Любиковицька с/р

Люхчанська с/р

Немовицька с/р

Ремчицька с/р

Селищанська с/р

Стрільська с/р

Тинненська с/р

Тутовицька с/р

Чудельська с/р

Карасинська сільська рада

м.Сарни – с.Карасин – м.Сарни

Протяжність активної частини: 23 км.

Як дістатися: маршрутний автобус Сарни - Карасин.

Туристичні об'єкти: урочище “Майонток”, дуб-довгожитель, болото “Каніне”, церква в ім’я святого Василія Великого, урочище “Партизанська шия”, заказник місцевого значення в урочищі “Озерце” з озером “Динамо”.

Відстань від м.Рівне – 120 км.

Відстань від м.Сарни – 35 км.

Історична довідка

Село відоме ще з 1544 року (деякі джерела називають дату першої половини 17-го ст.). Перша згадка про нього зустрічається в архіві польських землевласників Любертовичів - Сангушків.

Дані 19-го століття трактують, що с.Карасин при озері Карасин з водним дзеркалом понад 16 га і притоці Случ річки Лисниці належало до Любиковицької волості.

Мешканці с.Карасин стверджують, що назва їх населеного пункту походить від словосполучення “кара сину”. Колись, мовляв, батько послав свого неслухняного сина господарювати на віддалений хутір – такою була кара для нього.

Найбільш вірогідно, що назву селу дало озеро, де у великій кількості водилися карасі, біля якого і поселилися перші люди. Так і утворилося мальовниче село з назвою Карасин.

 

Опис маршруту

Маршрут розпочинається за 6 км від Карасина біля містка через р.Лисницю. Майже відразу за ним можна побачити односторонню алею з насаджених ялин і декількох каштанів. Праворуч від них видніється фундамент житлового будинку та бараку, а поруч – застарілий фруктовий сад. Тут колись був фільварок. З розповіді старожилів Карпилівки та Карасина відомо, що пан цього фільварку Гавронський мав солідну лісову дачу, великий сінокіс з осушувальною системою, ставки для розведення риби, а також цегельний завод. Правда, сам пан роз’їжджав по світу, а керувала всім зла і мстива пані. Починаючи з цієї місцини і аж до самого Карасина, по праву сторону дороги утворились болота, які зайняли бобри.

Недоїжджаючи до села, за 1 км від в’їзду знаходиться місточок, по праву сторону від якого є ґрунтова дорога. Проходимо нею 1 км і наближаємось до дуба-довгожителя (18 ст.). Його стовбур могли обхопити лише 9 чоловік, але 15 років тому в нього вдарила блискавка, яка дуже пошкодила дерево. В цій місцині є багато ліщини і журавлини. Біля дуба знаходиться болото „Каніне”, на яке щовесни прилітає перша популяція сірих журавлів. Люди в селі говорять: “Якщо чути клекіт журавлів з болота, то прийшла весна”. Їх курликання чути аж у селі. Місцеві жителі говорять “канюкають журавлі”, звідси й назва болота – Каніне.

Обійшовши болото, переходимо місток та виходимо на ґрунтову дорогу, що веде у с.Карасин.

Потрапивши в село, проходимо повз магазин, сільський клуб і наближаємось до місця, де колись стояла церква святого Василія Великого. Вона була побудована з дозволу колишнього архієпископа Волинського Агафенгела в 1875 році на кошти парафіян. Церква була приписана до парафії с.Карпилівка, що знаходилась на відстані 15 верст. Вона була побудована без єдиного цвяха. Церква пережила Першу та Другу світові війни, але в 1981 році за часів радянської влади її знищили. Зараз на цьому місці збудована нова церква, яка освячена в листопаді 2009 року.

Від церкви йдемо на схід до виходу із села, проходимо поле і потрапляємо на урочище “Острів”, де невисокі пагорби в лісі оточені болотами, звідки й назва “Острів”.

Далі, за 3 км від нього, знаходиться урочище “Партизанська шия”. Під час Другої світової війни тут базувалося з’єднання Сабурова, який на той час керував партизанським рухом. Саме в цьому урочищі розміщувався партизанський штаб і шпиталь. Партизани мали свою вузеньку дорогу відому лише їм, тому урочище названо “Партизанська шия”. На даний час тут знаходяться залишки партизанської землянки. В 70-х рр. тут висадили алею ялин і поставили пам’ятник загиблим партизанам.

За 6 км від урочища колись проходила вузькоколійка, по якій возили ліс і цеглу від пана Гавронського до станції Страшево і Клесів, у 30-х рр. її розібрали.

Повертаємось назад до урочища “Острів” і йдемо направо лісовою дорогою 2,5 км до урочища “Колошви”. Колись тут росла сосна, знизу в якої було два стовбури, які на висоті 2,5 м зрослися в один, тому урочище і називають “Колошви”. Під час лісової пожежі 1993 р. сосна обгоріла, засохла і через декілька років впала.

Рухаємось далі 400 м до урочища “Восьмьорка” (дороги розташовані у вигляді цифри вісім). Тут знаходиться так звана “Траса” (вузькоколійка), спроектована поляками в 1939 р., по якій повинен був рухатись бронепоїзд, але будівництво так і залишилося не завершене. Навколо “Траси” ростуть гриби та ягоди.

Повертаємо ліворуч і відразу розпочинається урочище “Густе”. Раніше тут був красивий густий ліс, нині вирізаний. Проходимо вперед по “Трасі” до урочища “Зелене”, красивої зеленої місцини.

Повертаємось до урочища “Восьмьорка” і по “Трасі” в праву сторону рухаємось 6 км до озера “Сомине”. В цих лісах дуже багато боліт з в’юнами, карасями, бобрами. В лісі багато диких кабанів, лосів, вовків. В озеро “Сомине” впадає р.Льва, по якій в озеро запливає багато сомів, звідси й пішла його назва.

Площа озера “Сомине” майже 60 га. Максимальна глибина становить 13 м, дно в ньому піщане. Весь комплекс “Сомине”, прилеглий до однойменного озера, складається з великої кількості урочищ. Найбільшими з них є урочища “Кремінне – Сехівське”, “Любахівське”, а також урочище “Баньки”. Про болотний масив “Сомино” Ви можете дізнатись у розділі Рівненський природний заповідник.

Повертаємось назад в село, проходимо повз церкву і рухаємось до початку села. Недоходячи 100 м, звертаємо вправо на ґрунтову дорогу, яка веде до урочища „Озерце”. По обидві сторони дороги можна побачити сліди бойових дій у вигляді „воронок” (вирв), утворених від бомб, скинутих німецькими літаками. Подолавши 4,5 км, потрапляємо на природоохоронну територію – заказник місцевого значення – урочище “Озерце”. Тут знаходиться озеро «Динамо» (12 га). Легенда розповідає, що свого часу один селянин серед лісу мав нивку. Він орав її в суботу перед Великоднем, але не встиг доорати її за день і вирішив доорати ввечері. Чоловік провалився під землю разом з волами, а на місці нивки стало озеро. Люди говорять, що і зараз у ніч перед Пасхою чути як селянин поганяє волів. Озеро володіє лікувальними властивостями, адже має великий вміст гліцерину. На цій рекреаційній території знаходиться будинок відпочинку, альтанки, можна користуватися човнами. За документами озеро має назву «Динамо», а місцеві жителі називають його «Озерце».

Похід завершується. Від озера „Озерце” є ґрунтова дорога, що пересікається з шосейною Карасин – Карпилівка.