Головна

Роспорядження

Положення

Графік

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОСТЯНТИНІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

 

 

Красу старовинних пісень, самобутніх традицій та обрядів, не­звичайних талантів і людської щирості дарували 19 травня у виставковій залі Сарненського історико-етнографічного музею шанувальникам районної акції «Мистецтво одного села» учасники Костянтинівського культурно-дозвіллевого комплек­су «Зірка».

Святкове дійство в цей світлий травневий день розпочала  ведуча Тетяна Юрцевіч, яка повідала про неповторність збе­реження українськими родинами самобутніх традицій та обрядів, які є неоціненним надбанням й шанобливо передається з поко­ління в покоління, аби кожен ук­раїнець від старого до малого знав цінність культурної спадщи­ни. Сільські активісти відтворили фрагмент «Бабусиних посиде­ньок», де замальовується захоп­лення юнки українськими пісня­ми, які виконують її бабуся й мама. Відтак до слова запроси­ли сільського голову Романа Бо­ровика, який красномовно відзначив, що акція «Мистецтво одного села» є прямим підтверд­ження того, що Поліський край щедрий на таланти, з великим ми­нулим, уквітчаним колоритними традиціями й обрядами, які має­мо примножувати й передавати майбутнім поколінням. Непов­торна історія, культурні надбан­ня є, безумовно, і в кожному розташованому на території ради селі. Особливо славляться населені пункти ентузіастами, які виношують у серці любов до ви­шивки, бісероплетіння, інших за­хоплень.

Заступник голови райдержадміністраціїї Тетяна Сухарева вкот­ре відзначила, що акція успішна й дуже потрібна людям, адже дає можливість аматорам сцени, мит­цям прикладного та вжиткового мистецтва демонструвати свої здібності й здобутки. Особливо приємно, сказала Тетяна Євгенів­на, що мету заходу зрозуміли сільські голови, працівники зак­ладів культури, а відтак ефектив­но спрацювали, щоб гідно пред­ставити свій культурно-дозвіллевий комплекс. Не виняток і Костянтинівка, яка славна умільцями.

«Мистецтво — це велика май­стерність, наполеглива праця, що потребує терпеливості й душев­ного тепла. І кожен виріб, виго­товлений людиною старанною та працелюбною, несе добробут і радість усім, хто ним милується. Тож щира подяка людям, які тво­рять ці неповторні речі, навчають мистецтву юних», - з такими сло­вами звернувся до присутніх за­ступник голови районної ради Валентин Цупріян. Слова вдяч­ності за збереження успадкова­них від наших попередників не­повторних традицій, їх примно­ження передав від імені місько­го голови Сергія Євтушка та ви ви­конавчого комітету секретар міської ради Ігор М'якішев. Відтак за вагомий внесок у збереження, відродження та популяризацію автентичних традицій, звичаїв та обрядів аматорського мистецтва нагородили сільського голову Романа Боровика, рукодільників Ганну Ніколайчук, Тетяну Лобач, Марію Мізюрко, Любов Бородав­ко, Івана Жучку...

Відтак завідувачка публічно-шкільною бібліотекою села Костянтинівка Оксана Тасаж розпо­віла про минуле й сьогодення цен­тральної садиби, а вчителька по­чаткових класів Орлівської ЗОШ І ст. Олена Добриднік ознайоми­ла з історією села Орлівка. Про здобутки молоді поінформував спеціаліст ради із соціальної ро­боти з сім'ями, молоддю та  спортом Віктор Колдун. Ознайо­мились присутні із творчістю ту­тешніх поетів, твори яких були представлені на книжковій вис­тавці «До рідного слова торка­юсь душею». Багато гарних слів прозвучали зокрема на адресу художнього керівника РБК, чле­на Національної спілки жур­налістів України Зої Федорчук, життя якої тісно пов'язане з Костянтинівкою. А також Бориса Павлишина, який зачитав декіль­ка власних віршів, отримавши в подарунок від присутніх шквал оплесків і слова подяки. Затим присутні ознайомлювались з творчістю народних умільців, ро­боти яких прикрашали стіни про­сторої зали. Приємно вразили витвори художника Івана Жучки, який почав малювати ще з ран­нього дитинства. А в післявоєнні роки, коли фарби фактично не можна було дістати, через знай­омих купував їх аж у Москві. Перші свої роботи чоловік малю­вав олівцем і вільховим чорни­лом.

Мабуть, ніхто не уявляє бать­ківської хати без вишиванок. Те, що вони повинні бути там, пере­конана й Марія Мізюрко, яка з дитячих літ захоплюється народ­ною вишивкою. Сьогодні її осе­лю прикрашають рушники, про­стирадла, є й чоловічі сорочки. Усі свої роботи жінка зберігає, мов скарб, бо вкладала в них, як зауважила, душу й любов до при­роди.

Довгими зимовими вечорами займається вишиванням і Ганна Ніколайчук. Колись її жилетки, які оздоблювала бісером, одяга­ли жінки із сусідніх сіл — так за­робляла в ті часи на прожиття. З часом освоїла вишивання хрес­тиком, гладдю та настиланням. Односельці кажуть, що оселя ру­кодільниці сяє барвами, мов вес­няний вінок. Воно й не дивно, адже жінка вишиває й серветки, і килими, яких у неї аж 15. Свої роботи дарує рідним і друзям, та найбільше їх у храмі. Свого часу витворами майстрині милувались жителі району й області, зокре­ма на виставці умільців і фести­валі Всеукраїнської народної творчості.

Тетяна Лобач за спеціальністю перукар, але любов до вишивки завжди переповнювала її серце.

Зацікавлено споглядали при­сутні й роботи в'язальниці Тетяни Бургард, яка має у своєму дороб­ку розмаїті хустини, спідниці та костюми, які в'яже спицями й гач­ком. Любов Бородавко теж відома в цій околиці майстри­ня, її улюблена спра­ва — писанкарство, яким захопилась ще з дитячих літ.

Якщо людина тала­новита, то в усьому. Так говорять про Едуарда Андрикевича, який свого часу закінчив музичну школу, став ху­дожником, опанував художню об­робку дерева. Сьогодні шедеври умільця милують око всіх, хто за­вітає до його оселі. Безліч його виробів розлетілись по світу, адже має гарну традицію дарувати свої роботи.