Головна

 

Сарненська міська рада

Клесівська селищна рада

Степанська селищна рада

Великовербченська с/р

Вирівська с/р

Зносицька с/р

Кам'яне-Случанська с/р

Карасинська с/р

Карпилівська с/р

Костянтинівська с/р

Коростська с/р

Кричильська с/р

Кузьміська с/р

Любиковицька с/р

Люхчанська с/р

Немовицька с/р

Ремчицька с/р

Селищанська с/р

Стрільська с/р

Тинненська с/р

Тутовицька с/р

Чудельська с/р

Коростська сільська рада

Протяжність активної частини: 11 км.

Як дістатися: маршрутні автобуси: Сарни – Степань ч/з Кричильськ, Рівне – Кричильськ.

Туристичні об'єкти: р.Горинь, р.Мельниця, пам'ятник Т.Г.Шевченку, пам’ятник воїнам-односельчанам та пам’ятний знак землякам, які загинули у роки Другої світової війни, озеро “Галисте”, озеро “Лодище”, капличка на “Висоцькому полі”.

Відстань від м.Рівне – 95 км.

Відстань від м.Сарни – 30 км.

Історична довідка

Перша згадка про с.Корост належить до 1520 р., яке до 1753 р. називалося Кураш. Село утворилось за часів Київської Русі, про що свідчить курганний могильник, розташований неподалік села. Селяни брали участь у визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького. Впродовж 16-18 ст. село належало князям Острозьким.

Опис маршруту

Маршрут розпочинається від автостанції с.Корост. Рухаємось через бетонний міст, який з'єднує два береги р.Мельниця. Існує легенда походження назви річки: «Жила на світі дівчина-сирота Меланка, сама-самісінька у маленькій затишній хатинці. Одного разу Меланці захотілось скупатися у річці, яка протікала поруч з її домівкою. Великі старі верби пишалися над водою, тополя тільки щось тихо шелестіла. Меланка роздягнулась і пірнула у воду. Вона купалась, сміялась як мала дитина, тому і не помітила, як до її плаття підкрався пан, миттю схопив його і сховався за копицю. Вийшовши з води, Меланка не знайшла плаття. Тут із-за копиці вийшов пан і сказав: "Коли станеш моєю дружиною, то віддам ще красивіше плаття, а ні – силою візьму!". Меланка дуже засмутилась і стиха мовила: “Ні, не буду я твоєю жінкою, краще вже втоплюсь”. І з цими словами вона пірнула у воду, а коли винирнула, пан побачив, що це вже не Меланка, а русалка, і не одна, а цілих три. Злякався пан, випустив з рук плаття та став благати прощення, але русалки відповіли: “Немає тобі прощення, пане, помреш ти в цю ж мить!”. Не встигли вони доказати останнє слово, як пана вкусила за ногу змія. З того часу річку почали називати Мельницею, на честь дівчини-русалки».

Від зупинки рухаємось 300 м до села, прямуємо центральною дорогою 1,5 км і потрапляємо в центр, де розташована сільська рада, магазини та кафе. Біля сільської ради знаходиться пам'ятник Т.Г.Шевченку, який встановлено в 1968 р. (виготовлений у м.Москва архітектором М.В.Васильєвим). Далі проходимо центральною вулицею до Свято-Воскресенської церкви, яку побудували з дерева на початку 20-го століття (1910 р.). Рухаємось ще 100 м і потрапляємо до будинку культури, біля якого стоїть пам'ятний знак загиблим землякам у роки Другої світової війни. Поруч знаходяться пошта та амбулаторія.

Прямуємо назад по центральній дорозі і через 200м звертаємо ліворуч на дорогу, яка веде до нової зупинки на нашому маршруті – с.Мале Вербче.

Перша згадка про с.Мале Вербче приходиться на кінець 15-го століття. Архівних даних про село, як окремий населений пункт, немає, воно згадується лише в історії містечка Степань. З давніх часів село було розміщене на найвищому місці, яке зараз має назву “Селище”. Коли розпочались напади монголо-татар, люди змушені були ховатися у верболозах р.Мельниця, де вони згодом і оселилися. Поселення дістало назву Малі Верби. Згодом його перейменували в Мале Вербче.

Пройшовши центральною дорогою села 1 км, потрапляємо до озера «Галисте», в якому водиться карась, короп, щука, в'юни. Також на озері можна побачити виводки диких качок, чирок, білошийок та диких курей.

Повертаємось назад у центр с.Корост. Біля магазину направо виходимо на дамбу, яка веде на луги. Прямуємо лугом вздовж села 1 км і виходимо до озера “Лодище”, яке приваблює рибалок і мисливців. Луги за селом простягаються до р.Горинь, на берегах якої люблять відпочивати місцеві жителі та гості села.

На правому березі р.Горинь розташоване с.Одринки, засноване 1952 р., цікаве своїми традиціями та історією. Святинею села є капличка на Висоцькому полі, яка знаходиться на відстані 1 км від села в бік с.Грушівка. Дати та час її забудови, старожили вже не пам’ятають, проте розповідають, що здавна це місце вважалося святим. Вода в джерелі, яке б’є з-під каплички була наділена чудодійною силою. До нього сходились з усіх усюд не тільки щоб втамувати спрагу, але й для того, щоб відновити здоров’я. Зараз про цілющі властивості джерела вже не говорять, однак вода в ньому не замерзає навіть в найлютіші морози, завжди чиста та прозора. Жителі навколишніх сіл шанують це місце.

Джерело є останнім пунктом на нашому маршруті, тому звідси ми повертаємось назад до центру села, де можна дочекатись маршрутного автобуса на м.Рівне та м.Сарни.