Головна

 

Сарненська міська рада

Клесівська селищна рада

Степанська селищна рада

Великовербченська с/р

Вирівська с/р

Зносицька с/р

Кам'яне-Случанська с/р

Карасинська с/р

Карпилівська с/р

Костянтинівська с/р

Коростська с/р

Кричильська с/р

Кузьміська с/р

Любиковицька с/р

Люхчанська с/р

Немовицька с/р

Ремчицька с/р

Селищанська с/р

Стрільська с/р

Тинненська с/р

Тутовицька с/р

Чудельська с/р

Люхчанська сільська рада

м.Сарни – с.Люхча – с.Обірки – м.Сарни

Протяжність активної частини: 23 км.

Як дістатися: маршрутні автобуси: КХП – ЦРЛ, Рівне – Любиковичі, Рівне – Дубровиця, Сарни – Стрільськ, Сарни – Любиковичі.

Туристичні об'єкти: Свято-Михайлівська церква, озеро “Холодна”, залишки кам’яних хрестів, урочище “Ольос”, озеро “Чувашове”, озеро “Вири”.

Відстань від м.Рівне – 98 км.

Відстань від м.Сарни – 5 км.

Історична довідка

Перша згадка про село належить до 1577 року. Найбільш вірогідною гіпотезою є те, що воно було засноване в прирічковому случанському «люхті» – місці, де співають вітри, створюючи протяги. Тобто основою назви є слово «люфт»-люхч-люхча. Назва його змінювалась з плином часу: з 1855 до 1902 рр. воно мало назву “Люхче”, а з 1946 р. – Люхча.

Опис маршруту

Мальовниче поліське с.Люхча розташоване на березі р.Случ. При в’їзді в село з правої сторони знаходиться великий хрест, так звана “Фігура” – оберіг села. Прямуючи далі 2 км, потрапляємо в центр села, де справа знаходиться будинок культури, сільська рада та Михайлівська церква, яка збудована 1996 р. у візантійському стилі архітектури. На території церкви можна побачити залишки кам’яних хрестів, які свідчать про стародавні поховання. Ліворуч розміщена загальноосвітня школа.

В центрі села повертаємо направо і, пройшовши вулицею Г. Максимової 700 м, потрапляємо до озера “Холодна”, яке в давні часи мало назву “Цілюще”.

Існує легенда походження назви озера: “Одному з робітників, який працював на лісосплаві, донька несла їсти із сусіднього с.Яринівка. Перейти до батька дівчині потрібно було через кладку, дівчина не втрималась і впала під сплав. Саме на цьому місці і утворилось озеро… Одного літнього ранку, коли село щойно прокинулось від сну, на плесі озера пролунав жіночий голос: ”Час, пора, а його нема”. Ці загадкові слова були сказані тричі і в мареві туману біля озера на мить люди побачили жінку в білому, образ якої розтанув у тумані. Незабаром з гори на вороному коні, проскакав молодий панич в напрямку озера. І тут, на очах у свідків, кінь стрімко пірнув у воду. Коли все стихло, на берег озера вийшов стривожений кінь без господаря. Скільки люди не шукали, так і не знайшли бідолахи. Очевидці у відчаї розійшлись по домівках, не вірячи побаченому, лише пошепки перешіптувалися: “Це вона його забрала … холодна”. Люди вважали, що це невгамовна душа дівчини шукала собі пару.”

 Жителі села перестали називати озеро “Цілюще”, а дали назву “Холодна”. Зараз це улюблене місце відпочинку люхчан, бо вода в ньому джерельно-холодна і кришталево чиста.

За озером нас зустрічає р.Случ. Зойками б’ються об берег хвилі так, що аж шурхотить пісок. Цей вир лякає і водночас приваблює якоюсь таємничістю. В давнину саме тут сплавляли ліс.

Ліворуч від озера “Холодна” через 500 м знаходиться урочище “Ольос”, в низовині поміж р.Случ і північно-східною частиною села. Воно є улюбленим місцем відпочинку жителів с.Люхча та с.Глушиця. Тут часто проводяться масові народні гуляння та свята.

 Повертаємось в центр села і рухаємось в напрямку с.Глушиця 2 км, де розміщене озеро “Переріз”, назва якого походить від того, що воно розташоване на межі двох сіл – Люхчі та Глушиці.

Пройшовши 50 м, потрапляємо на мальовничий берег р.Случ. Минувши річку та рухаючись на схід 3 км по дамбі, перед нами на узліссі відкривається с.Обірки. Йдемо на схід 300 м, де нашому кругозору відкривається озеро “Чувашове”, яке в давнину називалося “Чорне”, а згодом “Заступище”. Назву “Чорне” воно отримало від навколишніх чорних боліт. Після меліоративних робіт біля озера поселилась сім’я на прізвисько Чуваши. Минувши с.Обірки, виходимо до лісу, де можна відпочити, а влітку та восени поласувати лісовими ягодами та назбирати грибів.

Повертаємось назад на дорогу Люхча – Обірки та рухаємось на північній схід в сторону с.Карпилівка. Через 3 км бачимо мальовниче озеро “Вири”. Назва озера залишилась з давніх часів. Саме тут вирувало русло р.Случ, яке змінило свій напрямок, та на місці “виру” залишилось озеро. Це озеро облюбували жителі навколишніх сіл та м.Сарни.