НАША АДРЕСА:

34500

Рівненська область

м. Сарни

вул. Широка,31

Телефони:

(03655) 35658  - начальник відділу

(03655) 35154 -  головний спеціаліст

 

 

Головна

Новини

Законодавча база

Заклади культури

Будинок культури

Бібліотеки

Музеї

Музичні школи

Майстри Сарненщини

Творчі колективи

Свята і традиції

Мистецтво одного села

І творчістю хата багата

Сарненщина туристична

Агросадиби Сарненщини

 

 

 

Якщо у вас виникла потреба

звернутись до керівництва

відділу культури і туризму,

скористайтесь наведеною нижче електронною адресою

cultura.sarny@ukr.net

 

 

 

 

 

КОСТЯНТИНІВСЬКА  СІЛЬСЬКА  РАДА

 

 

Едуард Васильович Андрикевич

 

Народився 1966 року у с. Смородськ  Дубровицького району. Коли хлопчику було 3 роки, батьки переїхали у Сарни. Маючи гарний слух, навчився гри на баяні, гітарі, електромузичних інструментах. Після закінчення Дубенського училища культури приїхав молодим спеціалістом у село Костянтинівка та й залишився. Швидко навчився всілякому сільському ремеслу, хоч виріс у міській квартирі.  

Окрім музики, Бог наділив Едуарда талантом художника. Малювати любив з дитячих років. Трішки пізніше взяв у руки різець, освоїв художню обробку дерева. Картини виконує переважно оліями. Крім пейзажів, натюрмортів  захоплюється художнім писанням ікон. У місцевій православній церкві Святого Юрія є 5 образів подарованих автором. Ще одна ікона Серафима Саровського прикрашає Свято-Троїцьку церкву в м. Сарни . Тут майстер поєднав різьбу по дереву та малювання. Є в його колекції і портрети.  

Витвори рук майстра відзначаються витонченістю, відчувається власний творчий підхід. Будинок, в якому мешкає з сім’єю, прикрашають оригінальні різьблені вироби. Багато з них подарував рідним, друзям  у Сарнах, Рівному, Харкові, Криму. Милують око витвори рук талановитого умільця в окремих оселях жителів Польщі, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки.

 Дерев’яні скульптури оленя, косулі, гнома, композиції грибів прикрашають території  Костянтинівського лісництва, Сарненського держлісгоспу.

Багато років Едуард Васильович працював директором сільського Будинку культури. У свій час організував гурток різьби по дереву,  навчав дітей прекрасному ремеслу. Неодноразово приймав участь у районних та обласних виставках  ужитково-декоративного мистецтва, він є членом районного об’єднання майстрів «Самоцвіти Сарненщини».

 

Любов Іванівна Бородавко

 

Існує більш ніж 100 різноманітних технік розпису, адже величезна кількість майстрів з різних регіонів вносили щось своє цей дивовижний звичай. Якщо раніше яйця зазвичай фарбували в один колір, з рідка видряпували або малювали візерунки переважно для себе, то зараз техніки писання та дряпання на яйцях дивують своєю оригінальністю і складністю. Писанкарство перетворилося на мистецтво. Саме таким мистецтвом займається Любов Іванівна Бородавко, яка народилася в с. Розлуч Турківського району Львівської області. В Костянтинівку молода дівчина приїжджала у гості до брата і там зустріла свою долю. З 1981 року працює санітаркою на ФАПІ села. Ще з дитячих років захоплювалася красою різнобарвних писанок, які малювала мама. Вже тоді вирішила, що також буде займатися цим, коли виросте. Ставши дорослою взялася за роботу, яка була їй до душі знайома, але спробувала виготовити дряпанки.

Дарувала їх багатьом рідним навіть за межами України:

в Росії, Польщі. В 2001 році нагороджена грамотою за участь в обласній культурно – мистецькій акції «Мистецтво одного села», за збереження, популяризацію народних традицій, ремесел, на Рівненщині. Любов Іванівна є членом районного об’єднання «Самоцвіти Сарненщини».

 

Василь Васильович Сосюк

 

Іваницький Микола – педагог, художник, різьбяр з Костянтинівки. Формуватися як художник почав ще з дитинства. Основна тематика його робіт – портрети. Працює як олівцем, так і масляними фарбами. Після закінчення сільської восьмирічки Микола Іваницький професійну освіту здобував у Сарненському педагогічному коледжі, а згодом – у Волинському педагогічному університеті ім. Л. Українки. Окрім малювання він захоплюється спортом і різьбою по дереву.

У своїх роботах намагається використовувати нестандартні підходи, зокрема творчі методи для виявлення індивідуальних особливостей. Воно завжди так: у талановитої людини все по особливому.

 

 

Марія Йосипівна Мізюрко

 

Мабуть ніхто не уявляє доброї батьківської хати без прикрас вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва. Такої дотримується і пані Марія Йосипівна Мізюрко, яка ще з дитячих років захоплюється вишиванням. Першою роботою була наволочка, яку почала вишивати мама. Дівчина взялася за неї і день за днем все більше узорів з’являлося на полотні. Не дуже майстерною була перша вишивка, але додала дівчині азарту для подальших робіт. Закінчивши школу, в 1992 році Марія продовжила навчання в середній школі с. Кричильськ. З 1995 року працює в ОПЛ на посаді молодшої медсестри. Вільний від роботи час займається улюбленою справою.

Сьогодні у доробку Марії рушники, серветки, простирадла, чоловіча сорочка. Кожною своєю роботою вона дорожить, адже в них вкладена частинка її душі, настрою та таланту.