Головна

 

Сарненська міська рада

Клесівська селищна рада

Степанська селищна рада

Великовербченська с/р

Вирівська с/р

Зносицька с/р

Кам'яне-Случанська с/р

Карасинська с/р

Карпилівська с/р

Костянтинівська с/р

Коростська с/р

Кричильська с/р

Кузьміська с/р

Любиковицька с/р

Люхчанська с/р

Немовицька с/р

Ремчицька с/р

Селищанська с/р

Стрільська с/р

Тинненська с/р

Тутовицька с/р

Чудельська с/р

Селищанська сільська рада

м.Сарни – с.Селище – с.Ясногірка – с.Чабель – м.Сарни

Протяжність активної частини: 30 км.

Як дістатися: маршрутний автобус Рівне – Чабель ч/з Сарни.

Туристичні об'єкти: Свято-Василівський храм, урочище “Панянка”, р.Тусталь, рибні ставки, лісовий заказник “Чабельський”, комплексна пам’ятка природи “Стоянка партизан”.

Відстань від м.Рівне – 120 км.

Відстань від м.Сарни – 45 км.

Історична довідка

Перша згадка про село належить до ХVІ ст. Існує легенда про походження села:  «В часи, коли селяни самовільно втікали від панщини, різних поборів і повинностей, троє братів вирішили знайти собі нову долю в інших краях. Пройшовши довгу дорогу вони дуже стомилися і сіли на горі перепочити. Тоді була гарна погода: світило ясне сонце, було тепло та погоже. Роздивляючись навкруги, старший і менший брати облюбували місцевість, де нині Ясногірка й Кам’яне-Случанське, а середній брат довго йшов понад р.Поплавна, шукаючи місце, щоб звести будинок та оселитися і, побачивши на пагорбах каміння, сказав: “Якщо камінню тут добре, буду і я тут селитися”. Від цього й пішла назва с.Селище.»

Селище знаходиться на березі р.Поплавної (теперішня Тусталь), що є притокою р.Случ, яка в свою чергу впадає в р.Горинь.

Опис маршруту

Наш маршрут розпочинається з центру села, де розташована сільська школа, яка була збудована земською управою у 1912 році, згодом її кілька разів добудовували. Школа ніби об’єднує в собі зовсім різні часи. Біля неї знаходиться будинок культури та сільська рада.

Рухаючись 1 км центральною вулицею від школи до перехрестя доріг, повертаємо праворуч, далі прямуємо вулицею до церкви Св. Василя. Жителі села вважають свій храм історичною будівлею, адже точної дати будівництва церкви не знають навіть старожили села. За історичними довідками це припадало на кінець ХІХ ст. Про побудову храму існує легенда, яка передається з покоління в покоління. Розповідають, що на тому місці, де зараз храм, росло дерево, на якому з’явився образ Богородиці Марії. Люди хотіли віднести її у церкву сусіднього села, але ікону, як не старались, ніхто не міг зрушити з місця. Люди зрозуміли, що це знак Божий для зведення храму на цьому місці.

Крокуючи від центру села 1 км в південному напрямку через зруйновану ферму, виходимо на ґрунтову дорогу, яка проходить територією випасу і закінчується лісосмугою. Минувши 300 м лісосмугою, потрапляємо на урочище “Панянка”, де розташовані рибні ставки.

Колись на цьому місці знаходився маєток панянки Гелени. В ті далекі часи, коли українські землі були під владою польських інтервентів, у селі правили 2 пани – пан Петровський і пан Лисаковський. Пан Петровський мав багато маєтків і дочку Гелену. Дочка була незаміжня, хвора. Жодні ліки не могли їй допомогти. Всі лікарі твердили, що панянці необхідне чисте повітря соснового бору, пахощі живиці і хвої. Тоді старий пан вибрав гарну поляну в урочищі “Парне” і спорудив для своєї доньки багатоповерховий просторий будинок. Панянка Гелена швидко увійшла в роль господині великого маєтку, на території якого були викопані 8 великих ставків, а недалеко від будинку збудований млин. З обох боків будинок оточували садки, за якими стояли кузні. Перед будівлею був розбитий затишний парк. На клумбах росли гарні квіти, особливо багато було рожевих троянд.

Коли в 1940 році на цю землю вступили німці, панянка зникла і про її подальшу долю ніхто не знає. Покинутий маєток розграбували й зруйнували, зарослі лісу поступово поглинули парк, сади, поля, лишився став і урочище “Панянка”. Ще й зараз тут можна побачити порослі травою, вимощені каменем алеї, обабіч яких і досі ростуть здичавілі троянди.

Далі повертаємось назад в центр села і рухаємось на захід, повз сільську раду та будинок культури до р.Тусталь. Це найбільший водний масив у селі, який починається на сході з болота за 12-15 км від села. Загальна довжина річки 26 км, вона є притокою р.Случ.

За планом маршруту рухаємось асфальтованою дорогою через с.Ясногірку в напрямку с.Чабель. Через 2 км за с.Ясногірка звертаємо ліворуч, проїжджаємо гранітний кар’єр, звідки повертаємо праворуч на колишню вузькоколійку. Через 3 км перед нами розкривається лісовий заказник “Чабельський”, який створений у 1983 році. Загальна площа заказника 51 га. До території заказника належить заповідне урочище “Дубовий гай”, в якому знаходяться могутні дуби, вік яких сягає більше 150 років. Величні вікові дуби налаштовують на релаксацію, філософське сприйняття світу, лікують своєю тишею, спокоєм, збагаченим специфічними фітонцидами повітрям. Тут можна знайти багато лікарських рослин, ягід, грибів.

Повертаємо на дорогу, що веде до с.Чабель, яке засноване в 1764 році. За легендою засновником села є виходець с.Тинне, який втік від панської сваволі, перейшов непрохідні болота, в яких водилося багато чапель, і оселився у дикому лісі, де його не дістала панська лють. Згодом до себе забрав свою сім’ю. Родина поповнювалася, освоювала навколишні землі – так з’явився хутірець, через який пролягла дорога з Тинного на Березне. Коли подорожні запитували: “Де можна заночувати?” то їм відповідали: “На хуторі, де багато чапель”. Звідси і пішла назва села.

Дорога, яка проходила через с.Чабель згодом набувала більшого значення. На початку ХХ ст. вона була вимощена деревом-кругляком, за вказівкою Тинненського пана, який їздив цією дорогою до Березнівського костьолу.

В роки Другої світової війни село було спалене, а населення було вивезено. Пам’ять про ці страшні події зберігає урочище “Стоянка партизан”, дістатись до якого можна рухаючись вул.Партизанською на схід 8 км лісовою дорогою в напрямку с.Карпилівка Рокитнівського району.

“Стоянка партизан” була створена в 1983 році, загальна площа заповідного урочища 98 га лісового масиву. На території урочища в роки Другої світової війни знаходилась стоянка партизанського загону Медведєва. Збереглась партизанська землянка, яка утримується в належному стані. Про цю місцевість і події пов’язані з нею згадується в книжці “Сильні духом” Медведєва.

Урочище має як історичну, так і природну цінність. Цілюще повітря соснових борів – бальзам для людей, які мають проблеми з органами дихальної системи. Ці ліси багаті на лікарські рослини, ягоди, гриби.

На цій історичній пам’ятці туристичний маршрут закінчується. Повертаємось назад до с.Чабель.